Всі ми ходили до
школи, всі ходили до першого класу. Мабуть, найважчим було навчитися писати та
читати, але без таких дисциплін, як читання, або письмо наш світ уявити дуже
важко, тому наші батьки сиділи над нами допізна і змушували "бекати",
чи виводити незнайомі карлючки. Тоді думалося, що це все непотрібне і зайве,
але йшли роки, і від цього відчуття не залишилося й сліду.
Але люди не завжди уміли писати та читати.
Все змінилось тоді, коли якийсь купець захотів обміняти свого віслюка (для прикладу) на три мішки жита. Ось він і домовився з фермером, вони мали зустрітися на міській площі і обговорити справу. Наступного дня так і сталося: обидва чоловіки, виконуючи угоду притягнули свої товари. Все пройшло успішно, купець обміняв старого віслюка на три мішки гарного жита. Він і забув, що крім віслюка при собі не мав ніякої тяглової тварини, тож наздогнав селянина, що вже встиг пройти кількадесят метрів, він хотів позичити на деякий час віслюка, щоб перевезти своє жито. Але знаючи те, що купці дуже часто обдурювали селян фермер нізащо не погоджувався позичити тварину, а сам йти не хотів: вдома його чекала тяжка праця на полі. І тут купець придумав, як умовити чоловіка – на глиняній дощечці він намалював віслюка, а поряд поставив хрестик (звідси, можливо, й пішов цей вираз) і передав селянину, сказавши, що у разі обману той може віднести зображення главі міста, і купець відшкодує усі збитки. Селянин погодився на умові, що тварину йому приведуть до його оселі.
Все змінилось тоді, коли якийсь купець захотів обміняти свого віслюка (для прикладу) на три мішки жита. Ось він і домовився з фермером, вони мали зустрітися на міській площі і обговорити справу. Наступного дня так і сталося: обидва чоловіки, виконуючи угоду притягнули свої товари. Все пройшло успішно, купець обміняв старого віслюка на три мішки гарного жита. Він і забув, що крім віслюка при собі не мав ніякої тяглової тварини, тож наздогнав селянина, що вже встиг пройти кількадесят метрів, він хотів позичити на деякий час віслюка, щоб перевезти своє жито. Але знаючи те, що купці дуже часто обдурювали селян фермер нізащо не погоджувався позичити тварину, а сам йти не хотів: вдома його чекала тяжка праця на полі. І тут купець придумав, як умовити чоловіка – на глиняній дощечці він намалював віслюка, а поряд поставив хрестик (звідси, можливо, й пішов цей вираз) і передав селянину, сказавши, що у разі обману той може віднести зображення главі міста, і купець відшкодує усі збитки. Селянин погодився на умові, що тварину йому приведуть до його оселі.
Це одна з сотень (якщо не тисяч)
можливих варіантів виникнення письма.
Немає коментарів:
Дописати коментар