 |
| Реконструкція зовнішності богатира за методом академіка Герасимова |
Ну що, почнемо! Хочу
зазначити, що авторських вставок буде мало, бо статті вже надруковані (а саме
їх «прототипи»). Але текст оригінальний!
Питання взаємозв’язку билин та історії завжди було
дискусійним. Самобутня історія Київької Русі, постійна боротьба з кочовими
племенами: печенігами, половцями, берендеями, чорними клобуками – змушували русичів завжди бути готовими
боронитися від ворогів. Ці події знаходили відображення в билинах («старинах»,
«брилевих піснях», «богатирському епосі»). Богатирський епос почав складатися,
як стверджує дослідник Міллер, у середовищі дружинників та купців ще в ІХ ст.,
а в народі став відомим завдяки мандрівним артистам, скоморохам, купцям.
З’явилася велика кількість їх варіантів. Народ оспівував героїчні діяння
захисників рідної землі, спираючись на традиції казково-міфологічних сказань,
вдаючись до невірогідних вигадок. Вперше билини надруковані на початку ХІХ ст.,
відтоді були джерелом літературних переробок і наслідувань.
Найпопулярнішим з-поміж героїв
київського та чернігівського циклів билин є Ілля Муромець. Билин про нього
багато, але створювалися вони не в біографічній послідовності. Спочатку народ
оспівував подвиги Іллі Муромця, згодом, коли утвердилась його слава, звідки він
родом, про події з його життя, що передували подвигам. В усіх билинах
висловлюється захоплення його мудрістю, могутністю, безкорисливістю й особливо
тим, що він завжди керується лише народними інтересами. Богатир, наділений
такими рисами характеру, став для народу ідеалом, справжнім героєм, гідним
наслідуваня. Ілля Муромець, герой пізніших варіантів билин, –
без сумніву узагальнений образ героя патріота й захисника рідної землі.
Але, судячи з чітко виписаних деталей рис характеру героя, була реальна
історична особа, що стала прототипом для найраніших сюжетів билин. Образ
богатиря дуже яскраво охоплений ідеєю служіння руській землі та її представнику
и князю Володимиру. Такий образ міг, найвірогідніше, виникнути у велику епоху
Володимира Святославовича, коли вперше в провладного класу з князем на чолі
виникли інтереси культурно-державного характеру, а не в епоху роздробленості.
Відголос цих подій можна знайти в германській поемі «Ортніт» і в норвежській
«Тідрек-сазі» (середина ХІІІ ст.).
У старих записах билин, що відносяться до XVIII
ст. і найбільш вирогідно зроблених зі списків кінця ХVII ст., нічого не
розповідається про Іллю, як сидня, про зцілення його каліками, про
благословення Іллі батьками. Нічого не відомо в них і про село Карачарово та
селянське походження Іллі. Вони повідомляють, що Ілля слухав у Муромі заутреню,
а мав на думці поїхати до князя Володимира. Відправляючись до Києва, Ілля дає
клятву не виймати дорогою шаблі гострої й не накладати тятиву на тугий лук.
Ілля, як богатир селянського
походження, прикріплений до м. Мурома та с. Карачарова, до Ростово-Суздальської
землі. Звідси й прізвисько Іллі – Муромець. Але якщо звернутися до давніших
записів билин, то знайдемо докази того, що таке прикріплення – плід творчості пізнішої епохи, коли разом з
колонізаційним рухом із Київської Русі в Ростово-Суздальську землю імена осіб і
назви місцевостей Київської Русі з билин змішувались з іменами діячів і назвами
місцевостей в Ростово-Суздальській землі.
У кінці ХІХ – початку ХХст. російські вчені Д.І. Іловайський та Б.М.
Соколов довели, що причиною перетворення
Іллі Муравленина в селянського сина
Муромця стала поява на початку ХVII ст. соратника повстанця Івана Болотникова
козака-самозванця Ілейки Іванова, сина Муромця. Багаточисленні місцеві
муромські легенди присвячені саме йому.
«Борці за народне щастя»: Разіни, Пугачови, Рощини, Гущини – були
улюбленими героями народних легенд в Росії. Підтвердженням цієї думки може бути
те, що там немає билин про Альошу Поповича чи Добриню Микитича, а лише про Іллю
Муромця.
Не міг Ілля Муромець, що жив у
ІХ ст., бути й святим православної церкви. Учені датують мощі богатиря, що в
лаврі, ХІІ ст., але житія його в «Києво-Печерському патерику» немає. А жителів м. Мурома хрестив князь Костянтин
лише у ХІІ ст., узявши місто штурмом. Народжений би в м.Муромі богатир навряд
чи міг бути християнином навіть у ХІІ ст.. До того ж слід додати, що ім’я Ілля
– це християнське ім’я. По батькові його Іванович, отже, батько теж був
християнин і, можливо, дружинник князя, адже вони приймали християнство в першу
чергу.
Культ святого Іллі Муромця стає популярним з
ХVII ст..Канонізований у 1643р., тому не виключно, що з комерційною метою.
Результати досліджень мощей ученими в 60-х роках та 80-х роках відрізняються.
Людині, що приймає постриг, змінюють імя,
Іллі чомусь не змінили. Не врахували й народну легенду про те, що мощі
зберігались у печері ще до заснування Антонієм монастиря.
Отже, більш вирогідно, що
прототипом Іллі Моровця міг бути один з воєвод чи дружинників – богатирів князя
Володимира Святославовича, який за його наказом служив на заставі у м.
Моровійську, був командиром моровійського гарнізону, прославився в битвах з
кочівниками та розбійниками –князями, що не хотіли підчинятися великому Київському
князю, берегли стару віру й традиції.
Немає коментарів:
Дописати коментар